Кожен із нас хоча б раз у житті опинявся в ситуації, коли, бажаючи допомогти, давав пораду, що викликала роздратування, образу або навіть конфлікт. Ми мали найкращі наміри, але щось пішло не так. Інша сторона медалі — непрохані поради, які сиплються на нас з усіх боків, змушуючи захищатися і будувати стіни. Правда в тому, що порада — це тонкий інструмент. У невмілих руках вона може поранити, а в умілих — стати справжньою підтримкою та поштовхом до змін. Межа між нав’язливістю та допомогою дуже тонка. У цій статті ми розберемося, як ділитися своїм досвідом та думками так, щоб вас чули, розуміли й, що найголовніше, щоб ваша допомога була доречною та цінною. Це справжнє мистецтво, опанувати яке під силу кожному.
Перш ніж говорити: діагностика ситуації
Найпоширеніша помилка — давати пораду, коли про неї не просили. Бажання негайно “заподіяти добро” часто грає з нами злий жарт. Перш ніж відкрити рота, поставте собі кілька ключових запитань. По-перше, чи людина прямо попросила вас про пораду? Фрази на кшталт “я не знаю, що робити” або “у мене така складна ситуація” — це не завжди запит на конкретний план дій. Дуже часто це лише запрошення до розмови, потреба виговоритися та отримати емоційну підтримку. Людина хоче бути почутою, а не отримати інструкцію до життя. По-друге, оцініть свій емоційний стан. Чи не намагаєтеся ви через пораду самоствердитись, показати свою перевагу чи просто перекласти розмову на знайому вам тему? Чесна відповідь допоможе уникнути багатьох незручних моментів. І по-третє, чи володієте ви достатньою компетенцією в цьому питанні? Поради, засновані на чутках чи поверхневих знаннях, можуть лише нашкодити. Якщо ви не впевнені, краще чесно сказати: “Я не є експертом у цьому, але я можу тебе вислухати”. Найкращий спосіб дізнатися, чи потрібна ваша допомога — запитати прямо: “Ти хочеш почути мою думку щодо цього чи просто хочеш поділитися?”. Це просте питання демонструє повагу до кордонів співрозмовника і миттєво знімає напругу. Продовжити читання “Як давати поради, за які вам подякують”
