Зіткнення з реальністю війни – це надскладне випробування для психіки дорослого. Для дітей, чий світ ще будується на відчутті безпеки та передбачуваності, це стає катастрофою. Батьки, педагоги та психологи несуть на собі колосальну відповідальність: не лише захистити фізично, а й зберегти психічне здоров’я та цілісність внутрішнього світу дитини. Як знайти правильні слова? Як не травмувати надмірною інформацією і водночас не замовчувати очевидне? Це питання, що стоїть перед мільйонами українців, і відповіді на нього вимагають не лише емоційної стійкості, але й володіння чіткими психологічними стратегіями. Наша мета – не просто дати поради, а надати системний посібник, який допоможе пройти цей шлях з мінімальними втратами для найвразливіших.
Вікові особливості сприйняття війни дітьми
Рівень стресу та способи його переживання безпосередньо залежать від віку дитини. Те, як реагує немовля, кардинально відрізняється від реакції підлітка. Для дітей дошкільного віку (2-6 років) війна – це переважно порушення рутини, страх гучних звуків, розлука з батьками та відсутність звичних речей. Вони мислять конкретно і часто звинувачують себе в тому, що відбувається. У них можуть спостерігатися регресивні зміни: повернення до смоктання пальця, енурез, надмірна плаксивість.
Діти молодшого шкільного віку (7-11 років) вже здатні усвідомлювати поняття небезпеки, смерті та конфлікту. Вони активно шукають інформацію, але не завжди можуть її критично осмислити, що призводить до фантазування, підвищеної тривожності та формування страхів, наприклад, страху залишитися самотнім. Вони часто ставлять багато запитань: “Чому це відбувається?”, “Коли це закінчиться?”. Їхні ігри можуть відображати військові сюжети. Продовжити читання “Як говорити про війну: захист дитячої психіки”
