Повномасштабна війна в Україні спровокувала безпрецедентну кризу та докорінну перебудову всіх секторів економіки, серед яких ринок житлової нерухомості зазнав чи не найбільших та найболючіших трансформацій. Масова внутрішня міграція мільйонів громадян, які були змушені тікати від активних бойових дій, постійних обстрілів та окупації, створила аномальний, хаотичний попит на житло в умовно безпечних центральних та західних регіонах країни. Водночас у прифронтових містах ринок оренди фактично завмер або ж зазнав критичного падіння цін. Якщо у довоєнний період ключовими чинниками при виборі квартири були наявність дизайнерського ремонту, близькість до станцій метрополітену, розвинена інфраструктура навколо будинку чи наявність новітньої побутової техніки, то сьогодні реалії диктують зовсім інші пріоритети. На перший план безкомпромісно вийшли критерії безпеки: наявність надійного бомбосховища або облаштованого підвалу в будинку чи поблизу нього, поверх проживання (принцип двох стін), відсутність поруч об’єктів критичної або військової інфраструктури, а також наявність альтернативних джерел енерго- та водопостачання.
Такі кардинальні та швидкі зміни створили сприятливий ґрунт для появи абсолютно нових, раніше невідомих викликів, правових колізій та фінансових пасток, до яких виявилися абсолютно не готовими ні власники нерухомого майна, ні потенційні наймачі. Офіційна статистика пошукових запитів та звернень до правоохоронних органів наочно демонструє, що українці дедалі частіше стикаються з відвертим криміналом, незаконним виселенням, необґрунтованим підняттям плати та відмовою у поверненні законних заставних коштів. Оренда житла під час війни ризики якої зросли в геометричній прогресії, більше не може базуватися на джентльменських чи усних домовленостях, які колись вважалися нормою. Будь-яка легковажність у сучасних умовах загрожує не просто втратою значних фінансових заощаджень, а й повною втратою даху над головою в один день або навіть прямою загрозою особистій безпеці громадян. Для того щоб мінімізувати потенційні ризики та захистити власні інтереси, кожному учаснику ринку необхідно глибоко розібратися в анатомії сучасних загроз та чітко засвоїти алгоритми протидії їм.
1. Еволюція шахрайських схем на воєнному ринку нерухомості
Паніка, поспіх та психологічний тиск, у яких часто перебувають внутрішньо переміщені особи (ВПО), стали ідеальним інструментом для маніпуляцій з боку різноманітних аферистів та кримінальних елементів. Шахрайські схеми еволюціонували, ставши значно витонченішими, агресивнішими та психологічно вивіреними. Найбільш масовою та поширеною пасткою залишається дистанційне здавання в оренду уявних об’єктів нерухомості або квартир, які насправді належать третім особам і взагалі не виставлялися на ринок. Зловмисники копіюють якісні фотографії реальних квартир з архівних оголошень, створюють нові профілі на популярних онлайн-майданчиках та виставляють ціну, яка є суттєво нижчою за ринкову для цього регіону. Під час телефонної розмови шахраї штучно створюють ажіотаж, заявляючи про “величезну чергу з десятків охочих” або про те, що вони “вже їдуть показувати квартиру іншим людям”. Вони вимагають термінового перерахунку коштів на банківську картку як завдаток для бронювання черги чи гарантію перегляду. Отримавши гроші, зловмисники миттєво блокують номери телефонів та видаляють оголошення. Продовжити читання “Оренда житла під час війни: нові ризики, мінімізація втрат та юридичний самозахист”
