Голодомори

«Останній шлях». Художниця Ніна Марченко/holodomormuseum.org.ua

Голодомори в Україні, особливо Голодомор 1932-1933 років, є однією з найбільших трагедій в історії, за які відповідальність несе тоталітарний режим Радянського Союзу, керований тодішньою владою росії. Цей штучно створений голод був наслідком політики колективізації та насильницької експропріації зерна, спрямованої на злам опору українського селянства, яке було основою національної ідентичності та культурного самовизначення України. Радянська влада, під керівництвом Сталіна, використала голод як інструмент геноциду, щоб придушити будь-які прояви автономії та прагнення до незалежності українського народу.

З філософського погляду, Голодомор є проявом крайньої форми державного насильства, що виникає в умовах тоталітарної системи, де індивідуальне життя і права людей повністю підпорядковуються ідеологічним цілям. Тоталітарний режим Радянського Союзу, спадкоємцем якого є сучасна російська держава, відзначався повним контролем над суспільством, в якому будь-яка опозиція або навіть потенційна загроза централізованій владі придушувалася шляхом масових репресій. Голодомор не був випадковим наслідком економічних труднощів, а свідомо організованою акцією, яка демонструє, як диктатура може використовувати найжахливіші засоби для досягнення політичних цілей.

Отже, відповідальність за Голодомор лежить не лише на окремих лідерах радянського режиму, а на самій тоталітарній системі, яку втілювали радянська та російська влада. Це було не просто питання поганої політики чи економічних прорахунків, а свідомий акт геноциду проти українського народу. Сучасна росія, не визнаючи або виправдовуючи ці злочини, фактично продовжує традицію заперечення відповідальності за злочини тоталітарної епохи, що залишає важливі питання моральної та політичної відповідальності перед історією і людством.

Життя

Життя — це боротьба. Боротьба не тільки з зовнішніми силами чи обставинами, але й зі своїми внутрішніми сумнівами, страхами та слабкостями. Щодня людина прагне подолати себе, вдосконалити свої думки, почуття та дії. Це постійне протистояння між бажанням досягти й неминучими перешкодами на шляху. Та в цій боротьбі криється сенс нашого існування, адже тільки через виклики та випробування ми зростаємо, тільки через подолання труднощів відкриваємо для себе справжню силу.

Але життя — це також світло надії, що пробивається крізь найгустіші хмари. Воно сповнене радістю, коли ми знаходимо гармонію і красу в найпростішому: у промінні сонця, що грає на поверхні води, у щирій посмішці, у підтримці друга. Життя — це танець між протилежностями, де біль і радість сплітаються в єдине ціле. Саме цей рух від темряви до світла, від сумнівів до віри, надає нашому існуванню неповторну глибину і значення.

Мати те, що хочемо

v lampi

We often ignore what we have, in pursuit of what we don’t have. We often take for granted what we have and count it as nothing, while fixated on illusory outcomes which we think will make us happier and more secure. But we would be further ahead and less stressed if we focused more on what we already have.

It’s good to leave ourselves a little bit hungry anyway. It helps us appreciate what we have and it helps with clarity of thought. When you are not focused on getting, you become aware of what you already have and things “taste” better.  Продовжити читання “Мати те, що хочемо”

Вивчати свій розум

By Achraf Baznani baznani.com
By Achraf Baznani
baznani.com

На перший погляд, прочитавши фразу “вивчати свій розум”, може здатись, а що тут такого цікавого може бути? Адже всі ми себе знаємо, робимо висновки, аналізуємо, подумки здатні з собою спілкуватись тощо. Але ж насправді все не так просто. Ви впевнені, що Ваш розум формує правильні думки, посилає добрі імпульси? Людина – це складний механізм, а розум, це неймовірні процеси, котрі генерують багато помилок.

Вивчати свій розум, це означає навчитись продукувати кілька варіантів дій, вміти їх порівняти, обрати найкращий згідно ситуації чи події.

І найголовні, цей процес, вивчення свого розуму, має тривати аж до смерті, а то й вічно (ми ж не знаємо, що нас чекає після відходу в небуття).

Злість

angry

Злість — один з найбільш поширених станів людського розуму. Ми злимось кожного дня. Ми вихлюпує зло з себе і занурюємость у чужу злість. Вона нас оточує і ми в ній живемо.

Часто злість використовують тоді, коли відсутні будь-які тверезі аргументи. А бувають моменти, що проста антипатія трансформується у злість до всіх проявів буття опонента. Ішими словами, коли людина зла, можна побачити багато цікавого стосовно неї і її бачення світу.

Буває злість з агресією і без. Буває злість до світу, а буває до себе. Злість багатогранна і мало досліджена. Проте, єдина суть злості — це негатив. Тому стримуйте себе і не дозволяйте іншим злитись також.

Соціальні мережі – це наша маска

network

Той хто вигадав соціальні мережі, напевно, ніколи не потрапить в рай. А знаєте чому?

Соціальні мережі – це наші маски, котрі показують, як все добре, які ми круті, як гарно відпочиваємо, який маємо соціальний статус, достаток тощо. Всі ми показані через рожеві окуляри. І головне тут не стільки задоволення власного его, а скільки заздрощів це викличе в колі друзів.

Парадокс в тому, що порад з позитивними записами, кожен має і негативні, депресивні ще багато інших постів в соціалках. Проте, всі “друзі” найбільше помічають лише те, що відрізняє Вас від них, тобто, те, що є у Вас кращого. Не вірите? Просто поспостерігайте за власними реакціями на відповідні оновлення в друзів.

Тож будемо вчитись дивитись через маски і помічати не тільки те, чого у нас нема.