Занепад духу в Україні, як і в будь-якому суспільстві, можна розглядати як наслідок складного поєднання соціальних, економічних та особистісних факторів. Тривала політична нестабільність, війна та економічні труднощі створюють постійне відчуття невизначеності й небезпеки. Люди відчувають безсилля перед подіями, на які вони не можуть вплинути. У таких умовах часто втрачається відчуття контролю над власним життям, що призводить до емоційного виснаження і зневіри. Військові дії, втрата близьких, переміщення та нестабільність також створюють хронічний стрес, який підточує внутрішні ресурси людини.
Крім зовнішніх факторів, важливу роль відіграють і особисті аспекти. Багато українців переживають внутрішні конфлікти через невідповідність між тим, ким вони є і ким їм здається, що вони повинні бути. Це може включати почуття провини за власну бездіяльність або недостатню участь у соціальних або національних справах, що часто поглиблюється суспільним тиском і високими очікуваннями. Відсутність підтримки з боку родини, друзів чи професійних психологічних служб також посилює ці переживання, збільшуючи ризик депресивних станів і втрати мотивації.
На рівні суспільної свідомості в Україні часто бракує відкритого обговорення психічного здоров’я та методів його підтримки. Це призводить до того, що багато людей не звертаються по допомогу вчасно, переконані, що мусять впоратися з труднощами самостійно. Суспільна стигматизація психічних проблем перешкоджає пошуку підтримки, а зусилля людей витрачаються на приховування своїх справжніх емоцій, замість їхнього вираження та вирішення. У таких умовах відчуття відчуженості і самотності лише поглиблюються, сприяючи занепаду духу.
