Де закінчується карта: 7 найбільш ізольованих населених пунктів світу

Найбільш ізольовані населені пункти світу здаються вигадкою з пригодницького роману, проте там щодня працюють школи, пошта та магазини, а люди народжуються, вчаться і збирають врожай картоплі. Від найближчого великого міста їх відділяють тисячі кілометрів океану, крижані поля або антарктичні шторми, а єдиним зв’язком із цивілізацією часто лишається вантажне судно, яке приходить кілька разів на рік.

Чому людям цікаво читати про такі місця? Бо вони показують, скільки насправді потрібно для життя: не метро і супермаркети, а спільнота, вода, їжа та віра в завтрашній день. Нижче зібрано сім найвіддаленіших поселень планети, їхні реальні відстані, особливості побуту та способи туди потрапити.

Тепер розглянемо кожне місце докладніше і з’ясуємо, як воно живе у відриві від решти світу.

 

Що означає «найбільш ізольований населений пункт»

Єдиного офіційного рейтингу не існує, тому географи порівнюють кілька критеріїв. Перший з них це відстань до найближчого іншого поселення. Другий це час і складність дороги: іноді сто кілометрів по льоду або бурхливому морю важчі за тисячу кілометрів над хмарами. Третій критерій це регулярність сполучення, тобто чи є аеропорт, порт і розклад. Четвертий це здатність громади забезпечувати себе самотужки.

За першим критерієм беззаперечно лідирує південноатлантичний архіпелаг, а за іншими з ним змагаються арктичні й тихоокеанські селища. Саме тому в різних добірках можна побачити різний порядок, і це нормально.

 

Единбург Семи Морів: найвіддаленіше поселення планети

Єдине поселення острова Трістан-да-Кунья лежить у Південній Атлантиці, приблизно за 2400 км від острова Свята Єлена і майже за 2800 км від південноафриканського узбережжя. Заснували його 1816 року, а нині там мешкає близько двох сотень людей, походження яких простежується до жменьки засновників, що прибули протягом ХІХ і початку ХХ століття.

Аеропорту на острові немає. Дістатися можна лише кораблем із Кейптауна, і дорога триває близько тижня, якщо дозволяє погода. Острів є вулканом: 1961 року виверження змусило евакуювати всіх жителів до Англії, але вже за два роки вони повернулися та відбудували селище. Основа господарства це вирощування картоплі, вилов лангустів і невеликі доходи від продажу марок та монет.

 

Піткерн: острів нащадків «Баунті»

Піткерн розташований у південній частині Тихого океану, приблизно посередині між Новою Зеландією та Південною Америкою. Тут мешкає всього кілька десятків людей, а єдине селище називається Адамстаун. Предки нинішніх жителів прибули сюди 1790 року: це були британські моряки-заколотники з корабля «Баунті» та жінки з Таїті.

До найближчого населеного острова Мангарева у Французькій Полінезії потрібно плисти понад добу, до того ж причалити великому судну біля скелястого берега неможливо, тому вантажі перевантажують на невеликі човни. Мешканці торгують медом, марками та сувенірами, а також приймають мандрівників, які готові місяцями планувати поїздку.

 

Іттоккортоорміут: селище між льодом і ведмедями

На східному узбережжі Гренландії, біля входу до величезної фіордової системи Скорсбі-Сунд, стоїть селище, засноване 1925 року. Нині там мешкає приблизно три з половиною сотні людей. Більшу частину року море навколо вкрите кригою, і кораблі сюди майже не доходять, тож головний зв’язок забезпечують гелікоптери та невеликі літаки до найближчої злітної смуги.

Люди живуть тут із полювання, риболовлі та невеликого туризму. Білі ведмеді заходять до селища, тому прогулянки за його межами без зброї і досвідчених супутників вважаються небезпечними. Магазини завозять товари наперед на довгі місяці, а ціни на продукти значно вищі, ніж у решті країни.

 

Лонґйїр: найпівнічніше місто на Землі

Лонґйїр лежить на Шпіцбергені приблизно на 78 градусі північної широти. Тут мешкає близько двох з половиною тисяч людей, університетський центр, магазини, ресторани та регулярні рейси з Осло, які тривають близько трьох годин. Тому за транспортною доступністю він не найвіддаленіший, але природні умови роблять його надзвичайно суворим.

Полярна ніч триває кілька місяців, сонце взагалі не з’являється над горизонтом, а влітку воно світить цілодобово. Виходити за межі селища дозволено лише зі зброєю на випадок зустрічі з білим ведмедем. Поблизу розташоване Глобальне насіннєве сховище, де зберігають копії насіння культур з усього світу на випадок глобальної катастрофи.

 

Хангароа на острові Пасхи: столиця кам’яних велетнів

Острів Пасхи, або Рапа-Нуї, лежить у Тихому океані приблизно за 3700 км від узбережжя Чилі та приблизно за 4000 км від Таїті. Майже все населення острова, а це кілька тисяч осіб, зосереджене в місті Хангароа. Люди сюди прилітають регулярними рейсами з Сантьяго, і політ триває близько п’яти годин.

Острів відомий статуями моаї, які створили жителі давньої цивілізації. Сьогодні туризм є головним джерелом доходу, і саме він дає острову порівняно комфортне життя попри віддаленість. Проте всі товари, від пального до техніки, завозяться морем або літаками, тож ціни тут вищі, ніж на материку.

 

Віла-Лас-Естрельяс в Антарктиді: селище з поштою і школою

Чилійське поселення на острові Кінг-Джордж біля берегів Антарктиди створили 1980-х років як демонстрацію присутності країни на крижаному континенті. Тут працюють школа, лікарня, пошта, банківське відділення та храм. Кількість мешканців змінюється за сезонами: узимку це кілька десятків людей, влітку їх більше сотні.

Особливість місця полягає в тому, що тут живуть сім’ї з дітьми, а шкільні уроки проходять так само, як і в будь-якому чилійському містечку. Дорога до селища відбувається літаком з Південної Америки, а погода часто змінює розклад рейсів на кілька днів.

 

Уіттієр: місто в одній будівлі

Уіттієр на Алясці вирізняється тим, що майже всі його приблизно дві з половиною сотні мешканців живуть в одній чотирнадцятиповерховій будівлі під назвою Бегіч-Тауерс. У ній розміщені квартири, пошта, поліція, храм і магазин, тож узимку жителям не потрібно виходити на мороз.

Сюди веде єдиний тунель, яким їздять автомобілі та потяги по черзі. На ніч тунель зачиняють, тому в цей час селище повністю відрізане від зовнішнього світу. Узимку тут випадає надзвичайно багато снігу, а сильні вітри іноді зупиняють будь-який рух навіть усередині долини.

 

Як живуть люди в ізольованих місцях

Харчування у таких громадах будується на запасах і власному господарстві. Хтось вирощує картоплю, хтось ловить рибу, а решту продуктів привозять рідкісними вантажними рейсами. Тому місцеві звикли планувати закупівлі на місяці вперед і ділитися ресурсами з сусідами.

Медична допомога зазвичай обмежується фельдшером або невеликою лікарнею. Складні випадки потребують евакуації, яка залежить від погоди, тому мешканці проходять навчання з першої допомоги, а діти змалку знають правила безпеки. Інтернет у цих місцях останніми роками покращився завдяки супутниковому зв’язку, проте швидкість і ціни все ще відрізняються від міських.

 

Чому люди не залишають такі місця

Головна причина це спільнота. У селищах із кількома сотнями жителів усі знають одне одного, а допомога сусідів стає буденною нормою. Другий чинник це зв’язок з землею та родинною історією: нащадки перших поселенців пишаються тим, що їхні предки витримали суворі умови. Третя причина це унікальна природа, яку неможливо побачити більше ніде.

Є й виклики. Молодь часто виїжджає вчитися і не завжди повертається, тому громадам доводиться придумувати, як залучати нових мешканців. Деякі з них роблять ставку на туризм, наукові програми та цифрову роботу, яка не залежить від місця.

 

Чи можна відвідати найвіддаленіші поселення

Так, але така подорож потребує підготовки. До Трістан-да-Кунья потрібно отримати дозвіл місцевої адміністрації і знайти вільне місце на судні з Кейптауна. На Піткерн ходять рейси з Мангареви за попереднім бронюванням. На острів Пасхи й до Лонґйїра літають регулярні літаки, тож вони найдоступніші. До Іттоккортоорміут і Віла-Лас-Естрельяс краще їхати з організованими турами.

Найчастіші запитання про ізольовані населені пункти світу стосуються того, яке з них найвіддаленіше. Відповідь однозначна: це Единбург Семи Морів на острові Трістан-да-Кунья, адже поруч із ним немає жодного іншого поселення на тисячі кілометрів.